Доброго дня, дорогі мої історики!

         Вміщую аналіз історичної карикатури, Автор - Наташа Дурманова. Читаємо. Можливо, для когось дана робота послужить зразком. Будь ласка, відгуки не забуваємо залишати у коментарях. Пе.Ес. Прхання:обирайте для аналзу інші карикатури, це буде цікавіше!

                                                 Аналіз історичної карикатури

  1.На цій карикатурі зображено руку на якій написано:  «Австро-Угорщина», яка знищує сербського терориста ( це відомо по зображенні людини, яка тримає гранату та ніж в руці).

       У Сербії існувала низка націоналістичних організацій, які ставили своїм завданням об’єднання південних слов’ян і створення «Великої Сербії».  Метою організацій було звільнення сербів, що перебували під владою Австро-Угорщини. За берлінською угодою 1878 року Австро-Угорщина отримала мандат на окупацію та адміністрування Боснії та Герцеговини. Внаслідок ці території було анексовано Австро-Угорщиною. Частина південних слов'ян, що проживали на цих землях, не хотіли жити в Австро-Угорщині та прагнули приєднати ці землі до сусідньої Сербії, яка нещодавно отримала незалежність. Було утворено таємне товариство «Чорна Рука», яке прагнуло до об'єднання південних слов'ян, та його боснійське відділення «Млада Босна».

    2.Карикатура була створена 1914 року. Вона присвячена подіям 1914 року. Наприкінці червня 1914 року Франц Фердинанд відвідав Боснію для спостереження за військовими маневрами та відкриття музею у Сараєві. Їхав він разом із своєю дружиною, Софією Хотек. Франц Фердинанд вважався прибічником триалізму - ідеї перетворення подвійної австро-угорської монархії на потрійну австро-угорсько-слов'янську. Третє словянське королівство було під серйозною загрзою для Сербії. «Млада Босна» вирішила вбити Франца Фердинанда. І 28 червня 1914 року учасник організації «Млада Босна» Гаврило Принцип здійсник замах на Франца Фердинанда та його дружину, який був вдалим. Після того, як стало відомо про вбивство, у Сараєві почався антисербський погром. Лише через декілька годин порядок було відновлено військовими. Оскільки в убивстві була замішана Сербія, через деякий час Австро-Угорщина висунула Сербії Липневий ультиматум, і хоча його і було прийнято з єдиним застереженням, Австро-Угорщина не задовольнялась відповіддю й оголосила Сербії війну. Це стало приводом до Першої світової війни.

    3.На карикатурі зроблено написи «Австрія» на руці, та напис «Сербія повинна померти!» (останнє слово змінено для рими). Художник помістив їх у малюнок для того, щоб зрозуміти, що зображено саме сербського терориста, якого знищує Австро-Угорщина.

    4.Карикатура відображує негативне ставлення до сербського терориста, який боровся за звільнення сербів, що перебували під владою Австро-Угорщини. А сама Австро-Угорщина зображена у вигляді великої, сильної руки, яка знищує своїх ворогів.

    5. Малюнок показує нам, що Австро-Угорщина карає тих, хто виступає проти  неї. Що Австро-Угорщина, анексувавши землі Боснії та Герцеговини, не звертала уваги на інтереси жителів цих земель, які хотіли приєднати ці землі до Сербії. Я згодна з цією оцінкою, Австро-Угорщина прагнула до об’єднань всіх територій під своєю владою. Але поневолені народи хотіли незалежності й відокремлення від неї. І Сербія, і Австро-Угорщина претендували на одні й ті ж землі. Австро-Угорщина мала на меті перетворити подвійну монархію на потрійну австро-угорсько-слов'янську. Третє слов’янське королівство було серйозною загрозою для Сербії, й вона не була прихильником цієї ідеї в Австро-Угорщині. Це стало однією з причин ворожнечі між Австро-Угорщиною та Сербією.

6.Австро-Угорщина та Сербія претендували на роль об’єднувального центру південних слов’ян імперії.   Збройний конфлікт між сусідами насувався послідовно і неухильно. Пожежа могла спалахнути, принаймні, тричі протягом чотирьох попередніх до 1-го серпня років: у 1908-1909 рр., під час боснійської кризи; у ході Першої Балканської війни в 1912 р.; у 1913 р., під час Другої Балканської війни, коли армія Сербії нестримно рвалася до адріатичного узбережжя Албанії, чого Дунайська імперія не бажала і не могла допустити аж ніяк. Поступово, починаючи з 1908 р., якщо не з 1906 р., коли імперія, наклавши вето на ввезення худоби з Сербії, спровокувала так звану "свинячу війну", обстановка погіршувалася неухильно.